Вірші Валерії Бабич

Валерія Бабич презентує свої вірші.

                                                                Мій Канів

Мій Каневе - гарний і рідний,

Ти щастя великого гідний.

Пишу я про тебе вірші,

Не забуваю ніколи в душі.

 

Сонячний промінь так сяє,

Крихітна крапелька грає,

В небі веселка кружляє,

Пісню про Канів співає.

 

Дзвони дзвенять,і лунає

Ангелів спів неземний.

Біля церкви садок розцвітає,

Квіти в ньому такі запашні.

 

Тут комахи в таночку кружляють

І радіють прийдешній весні,

Птахи так стрімко літають,

Діти біжать по траві.

 

Вони в Каневі гарно співають,

Їх пісні про любов і красу.

Рідне місто своє  величають

І Тараса єдину гору.

 

Про Тараса казали багато,

Про талант нескінченний його,

І що Канів - то рідная хата

Та колиска поета мого.

 

Древнє місто несе в собі силу

І козацького духу єство.

Міцць народна ніколи не згине,

Сила в вірі народу мого.

 

Багатій й розквітай, рідне місто!

Хочу бачити велич твою

І щасливий народ український,

І державу як неньку одну!

 

 

                                                                 Політ думок

Моя мрія стрімко лине,

Тільки час повільно плине.

Хочу швидше я зрости,

Радість людям принести.

 

Ви почуйте мене люди.

Дихаю на повні груди.

Кличу, та ніхто не чує,

Кожен сам в собі нудьгує.

 

Я свої ясні думки

Віршом пишу залюбки.

Весну я давно чекаю,

Пісню я їй заспіваю.

 

Ось злечу я вище хмари,

Як лебідонька гордява.

Над горами та лісами,

Над степами і річками.

 

Розкажу птахам,що є
В мене теж гніздо своє.

Там живе сестра моя,

Мама, тато й звісно я.

 

Покружляю, політаю

Та додому плвіертаю,

І щоб враження й думки

Знов покласти на листки.

 

Почитаю я їх Вам

І поради добрі дам,

Щоб навчились мріяти,

Мов маленькі діти ті.