ПовернутисьЛещенко Людмила Миколаївна
Народилась в селі Гурбинці, Срібнянського району Чернігівської області в сімї учителів. Мальовнича природа рідного краю, пісні, які чула з дитинства від мами і своїх односельців, глибоко запали в душу і пізніше надихнули на творчість. Освіта вища, гуманітарна. У Каневі проживає з 1989 року. Працювала в освіті.
Поезія Людмили написана серцем і глибоко торкається струн людської душі. Деякі свої твори поклала на музику: "Осінній романс", "Доля", "У Каневі акація цвіте".
Поздняя хризантема
Меня не встретил ты ромашкой на лугу
Средь трав высоких и цветов весенних,
Я обожала тебя, замёрзшая в снегу,
Печалью поздней хризантемы.
Ты взялся разводить костёр среди зимы,
Чтобы согреть, чтобы встречать рассветы,
Но не вернуть восторженной весны, увы,
И не вернуть былого лета.
Не отогреть тебе застуженной души-
От бывших чувств остались только тени,
Прости, забудь меня и больше не ищи
Среди опавших листьев и цветов осенних.
Мамині айстри
Мама сіяла айстри
Ой, колись навесні,
Та й посіяла радість
В юне серце мені.
Мама пісню співала
Ой, слова золоті,
А зозуля кувала
На літа молоді.
Приспів:
Айстри, айстри,
Мої айстри сумні,
Закружляли у вальсі
В вересневому дні,
Айстри, айстри,
Як погляну на вас-
Це ж для мами моєї
Ви танцюєте вальс,
Ви танцюєте вальс...
Ой, матусенько, мамо,
Ти ж була молода,
А роки, наче птахи,
А роки, як вода,
Відпливли, відлетіли-
Не догнать, не вернуть,
Тільки мамині айстри
В моїм серці цвітуть.
Відцвіла моя мама,
Наче айстра в саду,
Ой, тебе ж, моя мамо,
Вже повік не знайду.
Та прийди ж, моя мамо,
Ти до мене у сні,
Як ти сіяла айстри
Ой, колись навесні.
Вереснева соната
Спустився вересень на луки, у гаї
На павутинці бабиного літа...
А там замовкли у зажурі соловї-
Печаляться- у вирій час летіти.
-А ми ж іще не наспівались навесні,
Не налюбилися, не набулися в літі,
А на порозі холод і дощі, дощі,
А серце зве весну, і сняться майські квіти.
А я весну уже не кличу, лише
Купаю душу в вересневому теплі,
Бо скоро вже зима листа напише,
І відлетять у вирій соловї.
Торкнув якусь невидиму струну
Маленький павучок і без упину
Летить кудись, летить і на ходу
Вплітає в коси срібну павутину...